Перед світанком
Павло Мовчан
День схлянув, як і не було:
у вікна вдосталь натекло
важкої сутіні та тиші.
І світла кругле помело
під ліхтарем вітрець колише.
Гостріша гавкіт у селі,
а людський голос пучнявіє,
і м’ятним духом від землі
легенько понад шляхом віє.
Все водностайнює пітьма,
з речей знімає оболонки:
ні верб, ані беріз нема,
всі імена, слова помовкли…
Невмітно горбиться земля,
вода у відрах виростає,
небесна сила іздаля
до горла серце підіймає…
Вже піднялась і кров до скронь
і стукіт разуразний чути.
І ти волаєш: — Де вогонь?! —
Та навкруги — мовчання, сутінь.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Перед світанком»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Перед світанком» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Перед світанком» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова