Передчуття весни
Павло Мовчан
Проходить оподаль суцільність вербова,
і снігу яскравість на чорній основі…
І котяться яблука вниз по щоці —
їх круглість червона горить в кулаці.
Синиць на воринні! Нема їм числа —
перечина кожна пірцем обросла…
Скрипіння нізвідки товсте, наче повсть,
послалось до лісу, де мешкає лось…
Морозяні персні кітькочуть зі стріх,
і далі — по борознах білих доріг
вода біжить чиста,
стружеться вогонь,
і пісні намисто
лунає: — Ого!..
Лось вийде, лось гляне
у невідь кудись,
де зблиски весняні
уже зайнялись.
Ламаючи важко улежаний сніг,
до сну повертатиме лось в оборіг.
І, вирвавши з ніздрів гамовне кільце,
за ним поспішатиме ніч…
От і все…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Передчуття весни»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Передчуття весни» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Передчуття весни» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова