Сирітство простору,
в якому ворон кряче,
ділилось гострими
крильми навпіл, неначе
від того додавалося тепла
усій землі, де сутінь залягла,
змаливши все,
розмивши обрис лісу,
сховавши всіх за снігову завісу,
що тільки й чуть, як кличе птах небесний
свою луну, весняну мить воскреслу.
І я йому у відповідь кричу,
що слідкома
за подихом лечу!
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Передвесняне»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Передвесняне» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Передвесняне» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова