Ой пошила ненька
Мені кошуленьку,
Як біль, білу, як біль, білу,
Як папір, тоненьку.
Смужечка черлена
На грудях у мене
Палахкоче, палахкоче,
Мов листок на клені.
Чобіточки шиті,
Наче з воску литі…
Вдарю, вдарю закаблуком —
Чути у півсвіту.
Не журися, мати,
Буду танцювати,
Аби смутку, аби смутку
Серцю не завдати.
Вберуть мене, ненько,
В білу кошуленьку,
Як біль, білу, як біль, білу,
Як папір, тоненьку.
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Пісня»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Пісня» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Пісня» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова