По-ступ…
Павло Мовчан
Знов землю відчиняють грабарі —
до глини прикрої вгрібаються лопати.
Ізнову розпинають на горі
необлітанну душечку крилату…
Люд збайдужілий, під один кашкет
підструганий, і на одну підошву —
зрівня гробки, посунувши вперед,
і вшиє заполоч криваву в довгу прошву…
Вологий холод, ніби вустюки,
за коміри вповзає та за шкіру,
об черепи розплющені зірки
відтінюють убогий колір сірий…
— Подумайте (якщо є думать чим?)
про ті хрести, яких вам не минути.
— Єдиная, — алкаш-грабар кричить, —
цілуючи пляшенцію отрути…
— І не-дєліма… — йому в тон впада
полковник Алксніс і вганяє кулю
в відбиток власний — брижиться вода:
пухир спливає з Німана, мов дуля…
і неділимий безіменний тлум
за танками на Захід кроком рушив.
і по землі пробіг залізний струм, —
мов на дротах затіпалися душі…
Тікає від заглади все живе:
в хрести дерева, а трава — в коріння,
повітря п’ятикутний постріл рве,
а мову облягає оніміння…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «По-ступ…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «По-ступ…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «По-ступ…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова