По цей бік осені
Павло Мовчан
1.
Запевненням, хмільною спіллю
лунає сюркіт від стерні —
яке безмежжя для дозвілля,
які медоточиві дні!
Що навіть долі не картаю,
не нарікаю, а живу
попід парканом коло «раю»,
в соснову шпарку зазираю,
вже бачу осінь, кропиву…
Колеса куряви нагорнуть,
роса остудить, дощ приб’є.
Які по цей бік ночі чорні,
по цей бік — лишенько моє!
По цей бік в мене ані даху,
ані вікна, ані дверей,
за пазухою лиш комаха
та сплюснуте гніздо старе.
А що ж по той бік за парканом:
земля згорбатіла, хрести…
Там, наче масло, свічка тане
від глухоти, від сумоти…
2.
Тільки погляд мій ниткою диму
в шпарку протяг витягує геть.
І таке там безмежжя незриме,
що ще глибше вкорінюєш твердь.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «По цей бік осені»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «По цей бік осені» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «По цей бік осені» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова