Полювання
Павло Мовчан
Дні втрат і віднаходин,
дні сонячних думок,
де сміх, як бризки глоду
серед пустих гілок.
Та й голова на скрузі
болить від денноти;
мисливський зір в натузі
не годен осягти
ні спотику козулі,
ні зламаних стеблин,
ані польоту кулі,
що пущено вдогін.
Твій пес затято гляне
у той темнавий бік,
бо ж дике око в’яне —
хрип лине звіддалік.
Йому все аби гони
до крапельки снаги,
щоб жмут пахкої вовни
добуть хоча б з ноги.
А я зірвав рушницю,
щоб відступився гнів,
і стрілю лист, як птицю,
що падає долів.
Розлізлась на волокна
конопляна луна —
хтось поряд гостро зойкнув…
А-а… Тиша набіжна.
І листя облетіле
хрущить усе, хрущить,
і пес як знавіснілий
все гавка у блакить.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Полювання»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Полювання» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Полювання» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова