Розчерк
Павло Мовчан
На вістрі голки,
на вершку страждання —
солодка болість: помиливсь!..
А ти за мене помолись, —
розчарування!
Краплину музики — в журбу,
ще не допиту з чари трунку,
коли махнув на боротьбу
і погасив огонь цілунків.
Один метелик
тонкокрилий
на товсті губи притуливсь:
— Ой, помиливсь, — і зшерх униз,
а підвестись тепер несила…
Березно капле в чашу злість,
вуста біжать — і мимо, мимо.
То свічка ронить аметист,
а не — перлину.
Мечем малюєш мені рай
на білому стегні берези,
аж закотилася кора
під лезом
реальності.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Розчерк»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Розчерк» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Розчерк» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова