Розчинені вікна
Павло Мовчан
Ненатлий дух часу, усепоїдучий,
розлущивши серце, облуду лишив,
корогву зелену пустив на онучі
і камінь, як попіл, роз-поро-шив…
Зостались у мізкові обриси літа,
і слово «зозуля» звучить, як «зола»,
лиш тіні у небі снують перелітні,
та в кожній із них колись пташка жила.
І час ошукати — це марність безглузда,
свій лик карбувать на дрібних срібляках,
та ж час, як мишва прошивна, швидколузна
разом із повітрям у кров проника.
Чого ти гаруєш, надсаджуєш силу,
муруєш не житло, а склеп родовий?..
Та більше свого не прожити, дурило,
на власні руїни хоч раз подивись.
Лишилось дароване вітром імення,
і спогадів скринька, квитанцій сувій,
що свідчать про вперті зусилля даремні
продовжити вік помарнований свій.
Скидаєш взувачки, щоб бруду не внести,
з кишень ти витрушуєш тертий тютюн…
Так чисто — немає ущербку на честі,
вдоволений ладом своїм, клопотун.
І раптом вривається протяг в кімнату,
тебе видуває в розбите вікно…
Висить капшучком чиясь тінь пухирчата
на груші, усохлій давно-предавно.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Розчинені вікна»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Розчинені вікна» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Розчинені вікна» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова