Розкопки
Павло Мовчан
Під терасами моря їх чекали руїни і скіфське минуле,
широчезнії східці, врізані в чорний граніт,
і череп’я вождів, що жили у минулім,
що жили для кривавих бучних перемог.
Ящірка і трава поснували контрфорси підйомів.
Вигорає на сонці глина руда, наче кров.
Чути стукіт копит, і посвист нагайок, і стогін —
та пощезлі віки озов свій подають із землі.
А над часом, над руйнищем, над завзяттям лопатним,
над невольничим плачем, над сріблом і злом сипким
гей, як широко, лунко й далеко — до моря —
із грудей молодечих наш спів:
«Ой, високо-високо-о
клен-дерево од води…»
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Розкопки»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Розкопки» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Розкопки» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова