Сліди
Павло Мовчан
Вийшов — дорога гуляє сама по собі,
перепочивши при ярій вербі,
в землю пустивши мичку коріння,
щоб запастися довгим терпінням.
Глянув: дорога струмує піском,
не перейняти її батіжком —
з яру на гірку, з шпилю в ярок
віється весело пилу клубок.
Віжки прядив’яні туго бринять,
грузне у порох дороги печать:
рівну дорогу копито горбатить,
котиться лихо на коліщатах…
Рушив — курилося рівне байдужжя,
перетиналося степу окружжя;
поглядом, слухом було не вгадать,
де знакувала землю печать;
хто зупинився, а хто повернувся —
все заплелося у вічному русі.
Пам’ять припала пилом доріг…
Земле-землице, зраджуєш всіх,
долі химерні рівняєш дощами,
швидко течеш забутям попід нами.
Став, але простір від мене тікав;
пил зачерпнув — він запіксь в кулаках;
кинув розпачливо груддя від себе,
очі піднявши сподівано в небо:
там ні позначок, ніяких рубців…
Чую — холоне сльоза на щоці.
***
Про вірш
Драматичний трагічний маніфест «Сліди»: біль Чорнобильської катастрофи, історичні рани України та пересторога людству перед апокаліпсисом.
Історія
Поезія «Сліди» належить до циклу громадянської й трагедійної лірики Павла Мовчана (1980-ті рік), на яку глибоко вплинули Чорнобильська катастрофа та століття репресій.
Автор одним із перших серед українських письменників відвідав відчужену зону, осмисливши аварію на ЧАЕС як апокаліптичний знак духовної кризи радянської імперії.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
Образ мертвої землі, покинутих хат і невидимого атому розгортається у біблійну картину розплати за техногенну пиху й зневагу до заповітів предків.
Поет не впадає у безвихідь, вбачаючи у покаянні та поверненні до Бога єдиний шлях зцілення скаліченого українського материка.
Твір є суворим попередженням нащадкам, нагадуючи про ціну свободи й гармонії з довкіллям.
Теми: павло мовчан · чорнобильський біль · екологічна тривога · історична пам'ять · трагедія нації · покаяння