Спіщанілий час
Павло Мовчан
За дужки життя не виносив себе він ніколи,
не думав про вічне,
бо в ньому присутній завжди.
За межами імені власного, ніби у полі,
розмитий свідомістю, сутністю завше твердий…
Немов в заповіднику «я» стрижньове пробувало:
тут руки вкоротять,
там пластирем губи замкнуть…
весь простір життєвий до п’ят обкарнали,
лише в глибину западалась некопана путь…
Але із-під ніг вигрібали і землю щоденно,
з грудей по складах витискали словник,
аби здичавіло оточував світ безіменний,
а з горла висотувавсь стрічкою крик.
А «я» — це камінчик вишневий чи лічений атом,
присохлий до ясен,— його язиком не торкнеш…
безрідне, безпам’ятне —
де ж твої батько і мати?..
Та як ти на світі ще й досі живеш?!
— А так і живу я у м’якуші тіла,
безпам’ятний я, тому й невагомий… Завис…
— Ти падаєш, падаєш в час спорожнілий,
і світ спіщанілий вже рушиться вниз…
І падають хмари, підтяті під корінь,
і сиплються вниз телефонні стовпи…
Розверзлась земля по самісінький обрій,
і в кратер державний летять черепи, черепи…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Спіщанілий час»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Спіщанілий час» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Спіщанілий час» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова