Навіщо ти у пам’яті долоней,
навіщо ти на язиці солона?
Для чого ув очах ця порожнеча,
розріджене повітря кожен вечір?
Невірогідна, дзеркалом забута,
глибоким слухом кухля непочута,
присутня в жилах, стягнутих вузлом,
збережена невичахлим теплом,
ти так углибла в корені думок,
що вдвічі важчим став мій кожен крок,
і кожне слово так до вуст припало,
що ні мовчанням їх не віддзеркалить,
ні криком викричать, ні холодом стлумить
ту світлу мить, що так мені болить…
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Спогад»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Спогад» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Спогад» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова