Спогад про війну
Павло Мовчан
Спраглі очі відкривають день.
Зелений простір і вервечка птахів,
а попереду білий метелик стелі.
Брате!
Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе —
з якого поля?
Водить мати по грядці скруху:
щось не сходить пісок вже тридцяту весну…
Золотий молочай
гріє стежку далеку,
спучнявіла вода у відрі по вінця —
а тебе немає!
Лиш побрижена шибка
цідить світло, як сито,
пересохла мостина — для крику твойого —
зойкне, ох і зойкне під чужою стопою.
І треба ступать мені вдвічі твердіше,
вдвічі міцніше в’язати вузли,
двічі шляхи переходить — за тебе і себе.
Двічі мужнішим, брате!
***
Про вірш
Драматичний трагічний маніфест «Спогад про війну»: біль Чорнобильської катастрофи, історичні рани України та пересторога людству перед апокаліпсисом.
Історія
Поезія «Спогад про війну» належить до циклу громадянської й трагедійної лірики Павла Мовчана (1970-ті рік), на яку глибоко вплинули Чорнобильська катастрофа та століття репресій.
Автор одним із перших серед українських письменників відвідав відчужену зону, осмисливши аварію на ЧАЕС як апокаліптичний знак духовної кризи радянської імперії.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
Образ мертвої землі, покинутих хат і невидимого атому розгортається у біблійну картину розплати за техногенну пиху й зневагу до заповітів предків.
Поет не впадає у безвихідь, вбачаючи у покаянні та поверненні до Бога єдиний шлях зцілення скаліченого українського материка.
Твір є суворим попередженням нащадкам, нагадуючи про ціну свободи й гармонії з довкіллям.
Теми: павло мовчан · чорнобильський біль · екологічна тривога · історична пам'ять · трагедія нації · покаяння