“Синиця в волоссі…”
Павло Мовчан
Синиця в волоссі…
А де ж їй гніздитись, скажи?
Мороз перепалює ліс на вугілля,
повітря клинцюють лискучі сталеві ножі,
та прорізи враз засипаються сіллю.
Скажи мені, друже, а де ж мені жить,
у серці чиєму питати притулку?
Вже обруч стискальний сталево дзвенить,
аж тіло, мов крига, потріскує лунко.
Гадав, що приб’юся листком до стовпа
а чи покотьолом до рідної хати,
та міцно землиця до ніг прилипа:
і вже не ступнуть, аби плоть не зірвати.
Земля кружляє, а значить, і ти —
очима до сонця — летиш без спонуки.
Синичка, спурхнувши, свиськоче: — Лети!—
І кида пір’їну у руки.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Синиця в волоссі…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Синиця в волоссі…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Синиця в волоссі…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова