Система виміру
Павло Мовчан
Прикметливий, ласкавий, обдарований
твій погляд вабив, свіжоустий спів
наповнений був світлом негріховним
і линув голос, звільнений від слів.
О посестро, скитальнице боляща,
не розминулись ми, а розійшлись,
там був гайок, а ми гадали — хаща,
в якому всі стежки переплелись…
Заблукані, ошукані, безсилі,
самі себе гукали ми тоді,
і падали відлунки однокрилі,
як пелюстки, на трави молоді.
Ми були поруч — ніби дві долоні,
лиш звуком відокремлені на мить,
та гаснув звук і зменшувався пломінь,
аби вуста розірвані стулить.
І розчинились: кров зімкнула коло,
продовжилась дводільна наша плоть
і простором, і погуком схололим,
і словом збучнявілим, наче брость.
У нутрах крові, в насінині роду
нам відкривалась істина одна,
що відстанню від заходу до сходу
вимірюється часу глибина.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Система виміру»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Система виміру» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Система виміру» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова