Таке ти, полечко
Павло Мовчан
Не надивитись, ані вжитись,
не вкоренитись, ні вхопить,
ні навпростець, ні полем битим
по перемірять, не пройти.
Таке ти, полечко життєве,
така ти, доленько земна,
що день по дневі, день по дневі
п’ю безмір навхилки до дна.
І не нап’юсь, не погамую
своєї спраги і вогню,—
піском повзу, стовпом вихрую,
голкую серце на стерню.
Не перейду, не перебуду,
не присмолюсь, не припаду,
хоч розіб’ю об камінь груди,
хрестом примерзну на льоду.
Та вилущить, як насінину
з стручка, і кине до ріллі
холодний дух, лиха година,
аби пізнав ще й глиб землі.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Таке ти, полечко»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Таке ти, полечко» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Таке ти, полечко» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова