“Тебе ліпили протяги в степу…”
Павло Мовчан
Тебе ліпили протяги в степу,
дух облягала трав’яна сорочка,
видющою відчувши плоть сліпу,
ти розірвала кокон сповиточка…
Мороз торкнувся лезами зіниць
і під лекало темряву обрізав,
щоб, лежачи в заметі горілиць,
відчула форму, скроєну з заліза, —
і тісноту, і самоту в собі,
і глибину, аби життя прийняти…
і серцевинний породільний біль,
коли пектиме інший світ — відтятий…
Розріз, розрив, розщеплення… злиття,
гнучкий метал і нещадиме лезо —
заздалегідь сформоване життя,
та дух його виповнює старезний…
Це він вчепився пальцями в поділ
і босо по долівці чеберяє,
і дивиться захоплено на стіл,
як мати паляницю розтинає…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Тебе ліпили протяги в степу…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Тебе ліпили протяги в степу…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Тебе ліпили протяги в степу…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова