Тінь
Павло Мовчан
Все глибше входить в землю спека,
і ширша подих, що не крок.
І пада тінь моя далека
по той бік річки на пісок.
Угору золото струмує,
донизу темне скло тече.
Висока ніч стоїть ошую,
правобіч — гине день з очей…
А посередині ти крочиш.
Куди не ступиш — в центрі ти;
посеред дня, посеред ночі,
посеред світла, темноти…
І лише тінь твоя кружляє;
то лащиться, бува, до ніг,
то ниттю в далечінь безкраю
розмотується без доріг.
То підіймається угору
стовпом високим смоляним,
а то сягає, наче корінь,
аж соляної глибини.
І то донизу тебе смиче,
то стрімко вгору порива.
Глянь, на рахманному обличчі
знов закущилася трава.
А плечі врізались у кручу,
підперши береги круті…
Піднімеш пучку й миттю влучиш
в очей джерела золоті.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Тінь»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Тінь» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Тінь» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова