“У передвіщеннях мені…”

Павло Мовчан

У передвіщеннях мені
являлись образи сумні:
то наче скачу на коні
і нагло падаю додолу —
одна нога ще в стремені,
а голова скородить поле.
У перевернутих очах
відбилось небо й сизий птах,
і кров, що тліла на шаблях,
у очі капала поволі…
А то немовби на волах
везуть мене, куриться шлях…
Засипаний від стіп до тім’я
сипкою дрібковою сіллю.
Риплять колеса піді мною,
а сіль горою насипною
росте на грудоньках моїх,
як у заметі білий сніг…
А то ведуть мене на страту.
Холодні сходинки щербаті…
І ставши прямо перед катом,
я в ньому раптом впізнаю
подобу згорблену свою.
І я кричу, та він не чує —
неквапно зашморга лаштує…
Кричу йому, що я — це ти!
Стражденну душу відпусти…
Але його глуха рука
вже нашморгнула мотузка…
Чи гинув я — не пам’ятаю.
Але то був не сон, я знаю:
ось слід на шиї, шрам на лобі,
і кат закляк в моїй подобі.

***

Про вірш

Філософська лірика Павла Мовчана «У передвіщеннях мені…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.

Історія

Вірш «У передвіщеннях мені…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.

Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.

Як читати

У вірші «У передвіщеннях мені…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.

Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.

Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.

Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова

Усі поети