Вагався дощ
Павло Мовчан
1.
До кого, пташко, жалібно квилиш? —
я перехожий випадково гаєм:
хто спуститься, обізветься з узвиш?
Кого ти кличеш? — І сама не знаєш…
А чи заповниш криком пустоту,
щоб обізвався голос безіменний,
а чи затчеш ти нитку золоту
в ткання широке і таке зелене?
Побіля губ уже стоять дощі,
упали навзнак схрещені дороги —
візьми мій голос доточи хутчій:
кричи, кричи у небо до знемоги.
І відгукнеться хтось-таки, авжеж…
Хтось зглянеться на вперте покликання,
як не відлунком — золотом пожеж
або ж глухою хвилею смеркання.
2.
Вагався дощ, то ткавсь, то уривавсь,
то прикидався снігом сам собі,
то надвоє чомусь перегинавсь
і задивлявсь у води голубі.
Дзвонив дзвіночок — ртутні пухирці
сріблилися у птиці на пірці,
кругліли звуки — нурилася плоть
в сполохану небесну прохолодь.
І глибшав зір, щоб осягнуть блакить,
там б’ють ключі і тчеться синя нить.
І що ж побачив? — глибину струмливу,
дзвіночок срібний, руку полохливу,
плоть невагому, зрощену у ртуть,
яку під руки птиці дві несуть.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вагався дощ»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вагався дощ» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вагався дощ» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова