Валун
Павло Мовчан
Насльозило, навіяло — шаром ропи затягло…
День, неначе віяло, склався у смужку — як не було.
В промінь протягу збилося, струмом потужним пішло.
Листя променем зшилося у широке крило…
Хата наче на свято — немає кутків,
і півні дзвінкороті викрикують двійко заучених слів:
«Миром, світлосте!» — з яблуні, з молодого вершка…
Перемішані, зв’ялені: тут плоди, там рука…
Крізь лунку горловину прокручує час,
і зернину, й пилину, і здрібнених нас.
Та склубочений вихор готує ретельно заміс,
щоб розлити по формах нетанучий віск:
птахо — дерево — людо — глино — зерно,
аби на ніч закрить отой протяг важким валуном.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Валун»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Валун» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Валун» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова