Вечірнє
Павло Мовчан
Де ж ти журно, круче, крячеш,
що тебе я і не бачу?
Чи від поклику відстав,
чи всотала висота?
На вустах моїх німих
махаоном крик притих:
слуха — не схлюпне крильми…
Круче, поклик твій з пітьми,
склянку обрію розбивши,
ти крильми щось чорне пишеш, —
то ж порізи — не письмо, —
мохом куриться димок,
у долини натікає…
Круче, ти летючий камінь —
отвір в просторі пробив, —
день чорніє голубий…
Зір чорніє волохатий…
І метелики крилаті
вилітають з вуст моїх.
— Круче, змовчать я не зміг!
Бо витке мотуззя диму
горло стиснуло незримо…
А твій кряч з височини
навіть голос почорнив:
— Кру…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вечірнє»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вечірнє» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вечірнє» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова