Весна
Павло Мовчан
Щодень тебе перемагаю:
ім’я й накреслення твоє,
що підкріпилось бростю гаю
і однослівним ручаєм.
І, вочевидь, звитяжства денні
значущі лиш для самовтіх.
Джмелі літають нестяменні,
продіркувавши злеглий сніг.
Пониклість сходить з рук лінивих,
коли стрічають обтинач:
дерева тверднуть терпеливо,
тамуючи у жилах плач.
А завтра на ногах тремтячих
духмяне визріє лоша,
і випурхне у день, неначе
легка кульбаб’яча душа…
Безодголосним буде поле,
загусне кров на язиці,
і руку боязко проколе
кристалик солі на щоці.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Весна»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Весна» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Весна» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова