“Від сизого до голубого…”
Павло Мовчан
Від сизого до голубого відвільгли хмари-дерева,
і проступаюча дорога слідом торішнім ожива.
Листки потрухлі, жовта глиця,
насіння з вільхи, будяки
і нехолонуча живиця, що капле, капле в дві руки…
В глибоких зморшках зберігає
шорстка кора вологи слід,
та в пам’яті моїй немає слідів від проминулих літ.
Свідомість, спрямлена до крику,
її мов вітром продува;
проходить простір многоликий, гуде порожня голова.
Кого кохав, конав від муки,
і язиком — листком щавлю —
зализував сліди розлуки, завдавши серцю лиш жалю.
Аж страшно, порожньо, неначе
хтось замість тебе досі жив
і твою пам’ять не позначив, а тільки душу спопелив.
І все чуже тобі, ніяке, і безіменне, світе мій,
кому складать, за віщо дяку?
— Живи безклопітно й радій…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Від сизого до голубого…»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Від сизого до голубого…» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Від сизого до голубого…» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова