Покликувач спраглий: чому все, для чого?
Як нитка крізь голку, тяглася дорога
крізь серце — і рвалась: вузли на вузлах…
лиш дучка лишилась — гуде на вітрах,
мов випав сучок, і в плоть порожнясту
дощі затікають, негоди крапчасті.
Чому?! — покликаю, мов знаю кого.
І наче ступаю з води у вогонь.
І, жару вхопивши, з клейном на щоках,
покликую тишу: — Чом пусто в руках?! —
І очі порожні, у горлі свистить…
— Аби ти не смів покликать пустоти…
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Відповідь»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Відповідь» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Відповідь» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова