Вікова основа
Павло Мовчан
І криком визначив повітряну стіну,
і на відлуння власне озирнувся,
і все збагнув про самоту на світі:
ти дав мені цю далеч голосну,
щоб зміг в землі я згодом заніміти.
Але я жив… і губ не розмикав…
і до твого не підступав престолу…
Та й ти мене у храм не закликав,
не дорікав байдужістю ніколи…
Ні молитов не знаю, ні хвали:
на пам’ять вивчив азбуку парканну,
ти кров’ю до лопати присмолив
мої долоні, жили мої рвані…
Пересівав на ситах антрацит,
занурювавсь у паморозь звуглілу,
докопувавсь до надмогильних плит
і металево грюкав у могили…
Та ти мені скарбниці не відкрив
і не змістив у словнику ні слова, —
за мною стежив байдуже згори,
як я довбаю вікову основу.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вікова основа»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вікова основа» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вікова основа» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова