Вільна душа
Павло Мовчан
Спонукувана ким і за чиїм велінням,
ламаючи кістки, як шкаралущ насіння,
проламуючи час, позбувшися томління,
виламується з нас душа на облетіння.
І облетівши скрізь, вертається, мов з свята,
м’якесенька, мов віск, легесенька, як вата.
Хоч більша, як була, вагоміша, значіша,
поширшало й крило — ширяння в нього інше.
І вдарилась душа, мов хтось гніздо те звузив:
не попаде ніяк, неначе куля в лузу.
І б’ється в тіла шкло, як у вікно синиця;
поранене крило вже стріпує росицю.
А тіло, як труба — гудюча порожнина:
в розімкнутих губах — калина…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вільна душа»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вільна душа» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вільна душа» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова