Вощане щастя
Павло Мовчан
Життя нам щастя обіцяло…
воно ж, мов усмішка швидка,
торкнувшись губ, мигцем розтало,
стекло по битих черепках.
Але ж… листочок тополиний,
і гіркуватий сік трави,
і в пучках скорена стеблина,
і дух ширястий жаливи —
є складниками того щастя,
якого не помітив ти,
бо зір навиклий до контрастів,
язик — до слади й гіркоти…
Не впізнане на смак, на дотик
і не означене, воно
торкалось, мов вербовий котик,
солодким прикидалось сном.
То завмирало мінералом,
світилось рівно, мов кристал,
росою в очі зазирало,
ламало дзеркала овал.
Вощане щастя… в ньому можна
втопити губи, крик втопить;
життя ж своє в стільник порожній
розлить і щастям запліднить…
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вощане щастя»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вощане щастя» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (2000-ні рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вощане щастя» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова