Вуста
Павло Мовчан
Ці випиті вуста, — мовчанням, а чи люттю? —
засохли, наче знак про повінь, на лиці,
приховують в собі провістя на майбутнє,
щоб виректи її, як радість бубонці.
Ці спалені вуста жагою чи печаллю,
надмухавши на стіл кіптюги, сажі шар,
шепочуть дивне щось мовчальними ночами,
не розібрати що, бо палить мене жар.
То змовницьки мовчать, замкнувшись таємничо,
то защебечуть так, що профіль стає птичим,
то зарегочуть враз, аж серце точить страх…
Я житло поміняв, нові замки поставив,
при світлі спав тепер, аби не бачить губ,
що перейшли у слух, в мої вуста вростали,
вмуровуючи плоть, мов джерело, у зруб…
За ними шепочу — о жах! — такі ж шептання,
такий же самий звук щілинний тишу тне,
і голосом чужим — те ж саме запитання:
— Скажи мені, чому, чому обрав мене?..—
Вони за мене п’ють, співають, промовляють,
цілують немовля, дружину молоду:
що хочу ганить я, вони те вихваляють,
а кличу радість я — вони зовуть біду.
Та й що мені робить, коли найменший вчинок
зла воля оберта на протилежне геть…
Не те кажу, не те… Прекрасний мій зажинок.
Вдоволена душа. Утішений ущерть.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вуста»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вуста» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вуста» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова