Вибір
Павло Мовчан
Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,
а чи судився літнім, як бджолі?
Я лугом брів і щедро заросився,
на рукаві пилок, як на крилі…
І голос супроводжував гудючий:
«Куди ти, чоловіченьку минучий,
куди ти йдеш, пошукуєш чого?
Куди несеш у рукаві вогонь?
Куди ти йдеш — попереду ж зима,
вона ж до кістки все живе пройма,
тебе розколе аж до серцевини
сталевим лезом гострої крижини….—
І тріщину повздовжню я відчув,
коли у холодку було заснув…
Прокинувся, дивлюсь — вогню немає,
він п’ятикрило в небо відлітає…
І плоть моя була, як деревина,
і тріщина, мов риска з-під вуглини,
ділила гострим болем пополам:
ось тут зима, а літо — ген аж там…
Хотів я риску змити — не змивалась,
діливсь від дотикання кожен палець,
вода ділилась і земля — навпіл:
оце для снігу, а оте — для бджіл…
І пам’ять, ніби череп, розкололась,
і долинав роздвоєний вже голос:
— Чого спинився, далі не мандруєш?
Рояться бджоли — ти хіба не чуєш?
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вибір»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вибір» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вибір» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова