Вишивання
Павло Мовчан
Насіння зріє по узбіччю,
віддавши золото квіткам,
а листя струшує музично
росу на голови жінкам,
що кольори беруть останні
для рушників і сорочок
і в невід зморщок так неждано
вганяють зляканих пташок.
Одне дівчатко тонкостебле
простерло руки і чека,
коли впаде синиця з неба
на сонцем вбілений рукав.
А перестраханий лелека
в повітрі крила розтрусив,
і пальці замість пір’я — спеку
вплели до жухлої коси.
На самому вершечку голки,
що утопилась в полотні,
крильми тріпоче жваво сойка,
аж стало боляче мені.
І я благаю відпустити,
і заполоч зелену рву,
мене ж впевняють, що то літо
у вушко затягло траву.
І ніжна птиця, обізнавшись,
склювавши визрілі слова,
буде пришпилена назавше
до голосного рукава.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Вишивання»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Вишивання» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1970-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Вишивання» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова