І скопала грядочку
завбільшки із латочку.
Посадила квіточку —
червоненьку цяточку.
Рости, рости, квіточко,
під вікном все літечко.
Квітонька не виросла —
до коріння вигасла.
Так і моя долечка…
Як в соломі голочка.
Квітко моя, рутонько,
замість тебе скрутонька
в три листочки виросла,
у три біди склалася.
А що перша бідонька,
що минули літонька,
а що друга бідонька —
одна я — удівонька…
А що третя бідонька —
бідная голівонька.
***
Філософська лірика Павла Мовчана «Вишивки»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Вірш «Вишивки» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
У вірші «Вишивки» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова