Ягода
Павло Мовчан
Суничино терпка, жарка і недозріла,
тверда моя рука
торкнулась твого тіла
і зранила — прости…
Як тепер кров замовить?
Невже ж занапастив
душі святу основу?..
Недосконалий я: зісподу росте вовна.
Я серце пощербив давно.
І плоть моя щертовна.
Привласнюю, беру, владую, розкошую…
Та своїх зморщок не зітру і честі не сплямую.
Вже знати й на тобі мої давильні пучки:
не змити тих карбів, не зняти з губ каблучки.
Бо в горлі — холод, сніг… не нігті,
а крижинки,
і всі мої слова сум-ні… а сміх, як волосинка…
Ось лезо осоки,
ось сироти на тілі,
ось рана впоперек руки,
і холод крана біло…
Суничино, сховайсь в густій траві під листям,
бо ниже, ниже голка-час
ягіддя, мов намисто.
Хоч колір відміни чи в землю западися —
твій погляд вогняний
пече — ой не дивися!
Червоні ящірки біжать по грудях вгору,
з розтятої руки дим скрапує прозоро.
І не привласнив я ні честі, ані слави…
Суничник геть зів’яв —
димить пеньок трухлявий.
І на зап’ястку — шрам, і пучки попіл горнуть.
А шкіра — мов кора, порепана, аж чорна.
Чого ж вона шука, ота рука вузлата?..
Спинися, почекай — а що ж ти, Павле, втратив?
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Ягода»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Ягода» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1990-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Ягода» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова