“Як водомірка: стриб вперед…”
Павло Мовчан
Як водомірка: стриб вперед —
вода ж назад віднесла
і легко, наче очерет,
в руках ламає весла…
Життя ні зором ухопить,
ані вловити в жменю —
воно не ділиться на мить
для тебе і для мене.
Суцільним плином на всю шир
осяжне і глибинне.
А ти один лише пунктир
на хвилі — соломина.
Несе? Віддайсь на течію
і не хапай за поли,
коли зневажили твою
любов. Втішайся болем.
Несе, несе, хоча й назад.
Але ж таке знайоме:
ось сквер, скамниця, листопад,
два погляди зимові…
Вільшини, верби, жменя хат,
пливе, пливе солома…
А десь в пониззі — перекат,
чутніша його гомін…
***
Про вірш
Метафорична натурфілософська медитація «Як водомірка: стриб вперед…»: первісна «речовинність» світу, стихії природи як мова буття та пошук першооснов сущого.
Історія
Вірш «Як водомірка: стриб вперед…» репрезентує унікальну поетику Павла Мовчана (1980-ті рік, збірки «Сіль», «Літовище» чи «Осереддя»), де слово набуває майже фізичної щільності та відчутності.
Художній метод автора критики часто називали «метафоричним матеріалізмом»: поет наділяє стихії й предмети свідомістю, розкриваючи таємний діалог між людиною й природою.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
Природні явища у вірші олюднюються: вітер мислить, каміння пам'ятає, а вода несе у собі розчинені сльози поколінь.
Мовчан відкриває читачеві драму живої матерії, яка болісно шукає виходу до духу через очищення вогнем, сіллю та стражданням.
Твір занурює у стан глибокого споглядання, повертаючи втрачене відчуття єдності людини з прадавніми ритмами Всесвіту.
Теми: павло мовчан · натурфілософія · стихії природи · метафоризм · сіль буття · речовинність слова