Житло
Павло Мовчан
Навчились думать — ну про що? —
утупившись у шибку.
Сотає вітер білий шовк,
морозяную нитку.
А в кожнім дереві — дупло
очима тліє дрібно;
та раптом дятлове крило
розпорошилось срібно…
А наше житло — то є ми —
воно луна, то нишкне,
похрускує собі кістьми,
до протягів навикле.
В суглобах житла — тіла ритм,
у м’язах — наша втома,
та наші смутки — за дверми —
не викриєм нікому.
Зліта, гніздиться по кутках
червонопера свічка,
посидить хвилю у руках
і відліта за січнем.
І ми слухняно водим гру
(хоч нам вона й немила),
збираєм пір’ячко до рук,
що свічка розгубила…
І що не крок, то менша дім
і більшає докука.
Гукаю: — Серденько, ходім,
розв’яжем собі руки,
розпустим пір’я — хай летить
на всі чотири боки;
і візьмем довгу білу нить,
щоб змірять шлях на кроки.
***
Про вірш
Філософська лірика Павла Мовчана «Житло»: проникливе осмислення буття, краса рідного краю та пошук духовної рівноваги у мінливому світі.
Історія
Вірш «Житло» належить до багатого поетичного доробку Павла Мовчана (1980-ті рік), позначеного Шевченківською премією та високим визнанням українського читача.
Творчість автора є синтезом класичної традиції українського шістдесятництва та новітніх неомодерністських пошуків екзистенційної істини.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Прикметною ознакою є густий алітераційний звукопис, неочікувані метафоричні асоціації та напружений внутрішній рух ліричної думки.
Як читати
У вірші «Житло» автор будує вишукану метафоричну картину, де кожна деталь навколишнього світу відлунює у внутрішніх порухах душі.
Поетична інтонація сповнена мудрої стриманості, драматизму та щирої віри у незнищенність духовних першооснов українського життя.
Твір вражає звуковою вивіреністю та естетичною досконалістю, засвідчуючи самобутнє місце поета в сучасній класиці.
Теми: павло мовчан · філософська лірика · внутрішній світ · буття і час · українська класика · краса слова