І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв…
Павло Тичина
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.
Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! —
Тумани, долини, болотная путь…
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—
не може ж так буть!
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю —
поете, устань!
Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!
1919
Про вірш
Пристрасне волання до українського народу про потребу національного проводиря-Мойсея перед лицем руйнування Києва та тріумфу чужих пророків.
Історія
Написаний у драматичному 1919 році під час захоплення Києва та кривавих боїв за українську державність; увійшов до збірки «Плуг» (1920).
Тичина спостерігає, як російські поети-модерністи (Бєлий, Блок, Єсенін, Клюєв) оспівують месіанство своєї більшовицької чи селянської Росії, тоді як Україна стікає кров'ю без єдиного лідера.
Вірш розвиває франківську традицію пошуку національного пророка («Мойсей»), спроможного вивести народ із духовного рабства.
Форма
Написаний експресивним дольником із переривчастим синтаксисом, вигуками, тире та інтонаційними перепадами.
Енергійна градація від констатації власного болю до імперативного наказу-заклику («поете, устань!»).
Як читати
Контраст між чужою екстатичною вірою в Месію та «сторозтерзаним Києвом» оголює трагічну самотність України в полум'ї світового катаклізму.
Заклик «Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея» вказує на гостру кризу політичного й духовного проводу доби УНР, коли розпорошеність сил призвела до втрати державності.
Фінальна відповідь повсталого Чорнозему легітимізує право українця на власну вітчизну: патріотизм є не злочином чи шовінізмом, а універсальним правом народу на життя у свободі.
Теми: національний Мойсей · сторозтерзаний Київ · відповідальність митця · діалог культур · любов до батьківщини