Павло Тичина

Про автора

Павло Тичина (1891–1967) — геніальний новатор європейського масштабу, творець унікального явища «кларнетизму» та кольорового слуху в поезії.

Тичина володів феноменальним абсолютним слухом і синестезією — здатністю бачити колір кожного звуку. Він грав на гобої та кларнеті, співав у семінарському хорі, а свою дебютну збірку «Сонячні кларнети» (1918) перетворив на космічну симфонію світла й музики.

У 1920-х роках він віртуозно експериментував із ритмом, асонансами й зоровими формами вірша. Василь Стус пізніше назвав його життєву трагедію під радянським тиском «феноменом доби»: тоталітарна система зламала неповторного лірика, змусивши його писати парадні вірші.

Попри всі радянські регалії та компроміси, ранній Тичина залишається недосяжною вершиною авангардної української мелодики, де «не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух — лиш Сонячні Кларнети».

Теми: кларнетизм · музика всесвіту · природа і світло · революційна тривога · космос людської душі