Вітер з України
Павло Тичина
Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист —
як чортове насіння…
Або упнеться в грузлую ріллю,
піддасть вагонам волі —
ух, як стремлять вони по рельсах, .
аж нагинаються тополі!..
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Сидить в Бенгалії Рабіндранат:
«Нема бунтарства в нас: людина з глини».
Регоче вітер з України,
вітер з України!
Крізь скельця Захід мов з-за ґрат:
то похід звіра, звіра чи людини? —
Регоче вітер з України,
вітер з України!
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він корчувату голову з Дніпра:
«Не ждіть, пани, добра:
даремна гра!»
Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.
18.IV.1923
Про вірш
Гімн бунтарському вітровінню революційної України, що протиставляється східній пасивності та західному духовному занепаду.
Історія
Твір написаний у квітні 1923 року і дав назву знаковій збірці «Вітер з України» (1924), яка засвідчила новий етап творчої еволюції Тичини.
Поезія присвячена лідеру українського літературного авангарду Миколі Хвильовому та резонує з його гаслами культурного месіанізму («Азіатського ренесансу») й вітаїзму.
Це період НЕПу та українізації, коли українська інтелектуальна еліта плекала надії на духовне лідерство відродженої нації у світовому модерному поступі.
Форма
Динамічний дольник із нерівноскладовою структурою рядків та експресивними повторами рефренів («Чортів вітер! Проклятий вітер!», «вітер з України!»).
Синкопований ритм, енергійні паузи та емфатичні оклики моделюють поривчастий рух ураганного степового вітру.
Як читати
Вітер постає вітальним втіленням нестримної творчої та бунтарської стихії українського народу, яка ламає консервативні канони та долає історичну провінційність.
Полеміка з Рабіндранатом Тагором («людина з глини») підкреслює відмову поета від кволого східного фаталізму на користь діяльного, вольового перетворення дійсності.
Погляд на збайдужілий консервативний Захід «мов з-за ґрат» стверджує геополітичну та духовну самобутність України, яка через боління і страждання виборює власну історичну долю.
Теми: національне пробудження · вітаїзм · образ бунтівного вітру · Україна і світ · полеміка з Тагором