Весна, весна! Яка блакить,
який кругом прозор!
Садками ходить брунькоцвіт,
а в небі — злотозор.
Весна, весна! Який там гон
на крилах вітерка? —
то в вишині біжить, зника
хмар-хмарова ріка.
Шумлять згори шум-пінярі;
ріка своїм хребтом
несе торжественно вперед
веселий, скреслий лом.
Ще синій ліс не взеленів,
але квіток проріст
уже підняв і розрізнив
торішній длеглий лист.
А там в високій глибині,
де тоне топь ясна,
перловий жайворон топить:
хмар-хмарова весна!
Тичина Павло
Блискучий поетичний переспів класичного шедевра Євгена Баратинського, збагачений неповторним тичинівським звукописом, неологізмами та сонячнокларнетною експресією.
Створений у 1921 році під час активної перекладацької праці Павла Тичини, який прагнув українізувати та переосмислити найкращі надбання європейської та слов'янської лірики.
Оригіналом став відомий вірш Євгена Баратинського «Весна, весна! как воздух чист!», один із вершинних пейзажних текстів романтичної доби.
Тичина не просто перекладає текст, а транспонує його в тональність власного кларнетизму, демонструючи невичерпну гнучкість української поетичної мови.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим; стрімкий, пружний темпоритм весняного водопілля.
Розкішне використання авторських композитів-неологізмів («брунькоцвіт», «злотозор», «шум-пінярі», «хмар-хмарова ріка»), що вщент оновлюють образну тканину першотвору.
Весняне оновлення землі сприймається як тріумфальний рух очисних космічних сил, що зривають кригу зі скреслих річок і несуть їх уперед.
Мотив пробивання паростків крізь торішній мерлий лист символізує нездоланність життя над смертю, світла над зимовим заціпенінням.
Тичинівська інтерпретація підсилює оптимістичний, всепереможний пафос відродження, де пташиний спів у небесній глибині зливається в єдиний гімн сонцю.
Теми: весняне пробудження · поетичний переспів · кларнетизм і звук · тріумф життя · багатство мови