На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
посмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає,
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
1919
Епічний образ стихійного народного повстання доби Української революції, коли селянська маса обирає ватажком простого чабана й вирушає в похід за волю.
Створений у бурхливому 1919 році під час розгортання селянського повстанського руху в Україні та увійшов до збірки «Плуг» (1920).
Відображає атмосферу козацького відродження на українських теренах, коли на сільських майданах стихійно гуртувалися загони для боротьби з інтервентами.
Тичина геніально вловив як ейфорійний ентузіазм революційного спалаху, так і його небезпечну наївність та приховану трагедію.
Написаний ритмізованим пісенним віршем на основі коломийкового та козацького пісенного розміру з виразними рефренами.
Динамічний чергування гучних масових вигуків та тихої, моторошної фінальної крапки («Вечір. Ніч»).
Простір майдану біля церкви символізує сакральне серце українського села, де перехрещуються віра, традиція і бунтарський поклик до свободи.
Обрання чабана отаманом демонструє як демократичність народного руху, так і відсутність професійного військово-політичного проводу, що стало фатальною вразливістю українських змагань.
Контраст між піднесеним цвітінням прапорів і смутком матерів, що молять місяць світити синам дорогу, віщує неминучу криваву загибель юних борців у пітьмі горобиної ночі.
Теми: Українська революція · селянське повстання · вибір ватажка · материнська тривога · козацька романтика