На захист миру

Павло Тичина

(НА ВСЕСОЮЗНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ В МОСКВІ У ВЕРЕСНІ 1949 p.)

Браття! Друзі! Побратими!
Дні які в нас ясні, чистії
А в буржуазії — ніч…
З почуттями із святими
ми в Москві зібрались вмісті,
щоб за мир піднести клич.
Хоч з країн ми й різних світу —
в нас одна мета, едина:
жити в здруженій сім’ї.
Проти воєн ми і гніту!
Вільна щоб була людина
Й трудове життя її!
Хай між нами океани —
нас не розділити звіру
(звір в злобі своїй скона!).
В нашім прагненні до миру
всі ми вийдем, як титани:
сила, сила в нас одна!
Хто ж то зброєю гуркоче?
Хто плете із брехень сіті,
нахваляється на нас?
Наш народ лиш миру хоче,
миру, миру у всім світі,-
і настане ж бо цей час!
В паліїв війни — нахвалка.
Згинуть хай слова їх згубні
про те царство світове!
Над колоніями палка? —
Всі народи миролюбні
встануть за життя нове!
Браття! Друзі! Гей на чати!
Голос свій за мир підносим:
віщий — в кожнім з нас — Боян!
Паліїв війни проклятих
ми навік безжально скосим,
ми підкосим, як бур’ян.
Мирний труд, земля радянська…
за морями ж крик і свисти —
бізнесу їм дай, війни!
Знов це граються фашисти,
чорна зграя самозванська? —
Не жартують хай вони!
За братерство, за свободу,
за прогрес, за щастя люду!
За все те, що нас живить!
В імені свого народу
паліїв війни до суду!
Нам же розцвітать і жить!
Браття! Мир нам захищати!
Ми ж бороним край свій милий
і жінок своїх, дітей…
Вбивці хочуть панувати?
Маси вже ж давно прозріли,-
розкувався Прометей!
З тьмою б’ється Прометей!
[1949] автор: Тичина Павло

Про вірш

Публіцистична поема-заклик пізнього періоду проти загрози нової світової війни, що проголошує єдність простих трудівників у боротьбі за мир.

Історія

Написаний у вересні 1949 року для виступу на Всесоюзній конференції прихильників миру в Москві на тлі розгортання «холодної війни» та ядерного протистояння.

Відображає реалії післявоєнного радянського офіційного дискурсу, в якому Тичина як голова Верховної Ради УРСР мусив виконувати представницькі функції.

Попри ідеологічні кліше доби, твір містить щирий антивоєнний пафос митця, що пережив жахи нацистської окупації та руйнування рідного краю.

Форма

Чотиристопний хорей із суміжним і перехресним римуванням; динамічний трибунний ораторський стиль із чіткими вигуками та гаслами.

Використання публіцистичних антитез («ясні дні» проти «ночі імперіалізму») та алегоричних образів прогресу.

Як читати

Основний пафос поезії спрямований на утвердження права простої трудової людини на вільне й мирне життя без страху перед новою світовою бійнею.

Образ Прометея, який знову встає на захист людства, символізує вічний потяг людського духу до світла, творчості та подолання пітьми ворожнечі.

Поет наголошує на тому, що географічні та культурні кордони між країнами не повинні розділяти народи, об'єднані спільною турботою про майбутнє своїх дітей.

Теми: боротьба за мир · протест проти війни · образ Прометея · солідарність народів · громадянська лірика

Усі поети