Не вірте, люди, снігу
Павло Тичина
Не вірте, люди, снігу —
Холодній чистоті:
Краса його бездушна
Без палу і вогню.
Укрив він як хутром
Всі трави і квітки: —
Не дам, не дам цвісти вам,
Бо я кохаю сон.
Живі землі живої,
Згадайте ви весну,
Блакитно-ясні бурі
І цвітно-травний шум.
Ах, небу голубому,
Ах, золотим вітрам —
Повірте, люди, — сонцю
І музиці його!
Про вірш
«Не вірте, люди, снігу» Павло Тичина: Не вірте, люди, снігу — Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню.
Форма
Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.
Як читати
Ключ — перший образ («Не вірте, люди, снігу — Холодній чистоті: Краса…»): від нього розкручується решта вірша.
Теми: пори року · лірика · людська доля