Застібнулось на всі ґудзики небо

Павло Тичина

Застібнулось на всі ґудзики небо.
Урізало скибку місяця
На прогулянку.

А внизу —
Бились!
Рикали. Зубились…
Що’дні шукали слави —
За лавою їх лави
У млі.—
Що другі ж хотіли волі
(Ой скільки їх лежить долі!),
Волі і землі.

Чорний ліс гуде — стенається.
Смерть на землі вистягаеться.
А вгорі все ще не світається.

Про вірш

«Застібнулось на всі ґудзики небо» Павло Тичина: Застібнулось на всі ґудзики небо.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Застібнулось на всі ґудзики небо.»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: смерть і пам'ять · природа · воля

Усі поети