Рідна мово, зелена діброво!..
Петро Перебийніс
Рідна мово, зелена діброво!
Чую пісню твою запашну.
Ти квітуєш пелюстками слова
у морозних димах полину.
Все бувало: несито і ласо
двоголовий хижак позирав.
Кров’ю, мово, навік запеклася
ти на гнівних устах Кобзаря.
Рідна мово, росту я крізь тебе,
крізь родовища дум і краси.
Я курганом стою серед степу
на кордоні сльози і роси.
Я прошитий травою густою,
я промитий Дніпром до кісток.
Рідна мово, без тебе ніхто я,
мов підрізаний вітром листок.
Я повітря вдихаю з тобою,
усміхаюся днем голубим.
Я сумною твоєю любов’ю
мудрі всесвіти мов полюбив.
Рідна мово, не слово погорди
на планеті тебе зберегло.
Ти пробуджена совість народу,
України живе джерело.
Чую пісню твою колискову
і на свято до тебе іду.
Воскресай, моя матінко мово!
Я – листок у твоєму саду.
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Петро Перебийніс), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Рідна мово, зелена діброво»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («я промитий Дніпром до кісток») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Воскресай, моя матінко мово») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · інтимна лірика · пейзажна лірика · філософія серця