У Тернополі тане зима,
розмовляє з вітрами гілля.
Видно, чайки здалля
прилітають сюди недарма.
Зацвітає Тернопіль
навесні, навесні.
І лоза вдалині
за туманами світить мені.
За озерною млою сади
зустрічають калиновий день.
Білий лебідь веде
лебедівку по стежці води.
На терновому полі встає
мій Тернопіль у сивій красі.
У воді і росі
відбивається місто моє.
Філософський роздум про незворотний рух часу, таїну людського буття та пошук духовної рівноваги серед життєвих бур.
Поезія належить до багатого доробку автора (Петро Перебийніс), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («У Тернополі тане зима»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («За озерною млою сади») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («відбивається місто моє») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · філософія серця · екзистенційний досвід · краса і гармонія