Василь Стефаник

Про автора

Василь Стефаник (1871–1936) — неперевершений майстер експресіоністичної новели, чиї драматичні твори стали вершиною лаконізму й трагізму в українській літературі.

Народився в заможній селянській родині в селі Русів на Покутті. Навчався в Коломийській гімназії, звідки був виключений за активну політичну діяльність, згодом студіював медицину в Ягеллонському університеті у Кракові. Там потоваришував зі Станіславом Пшибишевським та іншими лідерами «Молодої Польщі», проте медицину покинув, присвятивши життя літературі та селянському громадському руху.

Стефаник винайшов унікальну манеру надкороткої новели, де на одній-двох сторінках зосереджував граничну концентрацію людського болю. Збірки «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово» з приголомшливою силою відтворили трагедію еміграції покутських селян, самотність, смерть і війну. Його письмо позбавлене сентиментальності — це стислий, ритмізований селянський монолог-сповідь.

«Камінний хрест» залишається найвиразнішим пам'ятником трагедії українського розселення по світах. Творчість Стефаника визнана вершинним досягненням світового експресіонізму, де кожне слово має вагу витесаного граніту.

Теми: трагедія еміграції · селянська доля · експресіонізм · самотність і смерть · біль і спокута