Дівчинка Алісія

Дмитро Павличко

Дівчинка Алісія
В Африці живе.
В дівчинки Алісії
Платтячко нове.

Дівчинку АлісІю
Крокодил стріча:
— Леле! Що за дівчинка!
Рибка — не дівча!

— Гарно, крокодильчику.
Хвалиш ти мене.
Тільки чом не хвалиш ти
Плаття чепурне?

Дівчинку Алісію
Стрів на стежці лев:
— Леле! Що за платтячко!
Ніби в королев!

— В тебе, друже левоньку.
Такту геть нема.
Гарне в мене платтячко,
Краща ж я сама!

Про вірш

Жартівлива дитяча казочка про африканську дівчинку Алісію, яка, вислухавши компліменти крокодила й лева, з дитячою безпосередністю нагадує, що краща за нове платтячко — вона сама.

Історія

Дмитро Павличко багато подорожував і чимало перекладав, тож екзотичні краї природно з'являються і в його дитячих віршах. Африка з крокодилом і левом тут — не стільки реальний простір, скільки казкова сцена, знайома дітям із книжок і мультфільмів.

Вірш перегукується з фольклорною структурою кумулятивної казки, де героїня по черзі зустрічає різних звірів. Водночас у ньому відчутна характерна для Павличка лагідна іронія: дотеп будується на маленькому дитячому самолюбстві, яке поет не засуджує, а ніжно висміює.

Форма

Вірш написано тристопним хореєм із дактилічними закінченнями в непарних рядках («Дівчинка Алісія», «Платтячко нове»). Непарні рядки не римуються, а парні мають чоловічу риму («живе — нове», «стріча — дівча», «мене — чепурне»), що створює легкий, пісенний, майже танцювальний ритм.

Повтор імені героїні на початку строф і паралелізм ситуацій (крокодил — лев) роблять текст схожим на лічилку чи пісеньку, яку легко запам'ятати. Вигук «Леле!» в репліках звірів додає фольклорного колориту.

Як читати

Композиція вірша дзеркальна: крокодил хвалить дівчинку, але не помічає платтячка, — і Алісія ображена; лев хвалить платтячко, але забуває про дівчинку, — і вона знову невдоволена. Обидва звірі виявляються «нетактовними», хоч і щиро захоплені.

Порівняння «Рибка — не дівча!» в устах крокодила звучить двозначно й смішно: для хижака похвала «рибка» має свій апетитний підтекст. Лев, натомість, говорить мовою придворної галантності: «Ніби в королев!». Так кожен звір виявляє свою вдачу.

Фінальна репліка «Гарне в мене платтячко, краща ж я сама!» — кульмінація дитячої щирості. Вірш весело показує, як маленька людина вчиться цінувати себе більше за речі, і водночас із теплою усмішкою натякає на дитяче марнославство.

Теми: дитяча безпосередність · самоцінність особистості · гумор і казковість · екзотичні краї · компліменти і такт

Усі поети