Гном
Дмитро Павличко
За кермом
Сидів гном.
Поруч — його жона.
А позаду гноменята —
По троє біля кожного вікна.
Гном — не більший за мухомора —
Борода сива.
Горбатий ніс.
Маленька машина, але дуже скора
Мчала дорогою через ліс.
Я руку підняв мимохіть.
Гном зупинився:
— Чого ти хочеш?
— Будьте ласкаві, підвезіть!
Він сміється:
— Гаразд, небоже.
Мені чародійна сила відома.
Щоб міг ти сісти в мою машину.
Я перетворю тебе на гнома!
Будеш малесеньким, будеш маги
Маленьку радість і маленьку біду.
— Та ні.— благаю,— не треба, дідусю,
Я не подумав, я пішки піду...
Про вірш
Казкова історія про зустріч із гномом-водієм, який пропонує підвезти героя, перетворивши його на гнома, — і той, злякавшись «маленького» життя, обирає йти пішки.
Історія
У дитячих віршах Дмитро Павличко охоче поєднує казкових персонажів із реаліями сучасного світу. Гном, що мчить лісовою дорогою на маленькій швидкій машині з дружиною і гноменятами, — саме такий жартівливий сплав фольклорної фантастики й буденності.
Вірш продовжує традицію літературної казки з несподіваним повчальним фіналом. Під легким сюжетом ховається думка, знайома і дорослим: усяка допомога має свою ціну, а власна свобода й «розмір» людського життя дорожчі за швидкий шлях.
Форма
Вірш написано вільним акцентним віршем, близьким до дольника: рядки різної довжини, від двоскладових («За кермом / Сидів гном») до розлогих оповідних. Римування нерегулярне, переважно перехресне («мухомора — скора», «ніс — ліс», «машину — гнома»), подекуди наближене чи асонансне.
Така свобода ритму відповідає оповідному, майже прозовому характеру твору, де багато діалогів і розмовних інтонацій. Короткі рядки на початку імітують кадри мультфільму, а фінальна репліка з трикрапкою залишає теплу, усміхнену паузу.
Як читати
Вірш починається з яскравої, майже кінематографічної картини: гном за кермом, поруч жона, позаду гноменята «по троє біля кожного вікна». Деталі — «не більший за мухомора», «борода сива», «горбатий ніс» — поєднують фольклорний портрет із сучасним антуражем, що створює комічний ефект.
Кульмінація — у пропозиції гнома: щоб сісти в машину, герой мусить сам стати гномом і мати «маленьку радість і маленьку біду». Ця формула — найглибше місце вірша: менший розмір означає не тільки менше тіло, а й менший світ, менші почуття, зменшене життя.
Фінальна відмова «Я не подумав, я пішки піду...» звучить і смішно, і мудро. Герой обирає довшу, але власну дорогу, зберігаючи свою повноту. Для дитини це урок обачності, а для дорослого — нагадування, що зручність не варто купувати ціною самого себе.
Теми: казковість і фантазія · вибір і обачність · ціна легкого шляху · збереження себе · гумор