На безголов’я
Дмитро Павличко
Москва — тепер коричнево-червона,
І споконвік така вона, як є,
За голову Джохара півмільйона
Американських доларів дає!
Це новина! Це ринок! Добра плата!
І добра слава йде по всій землі,
Що вже цивілізовані “ребята”
Вбивати не бажають за рублі.
Круті, нівроку, хлопці гонорові —
Патріотичним духом їх не рви;
Жени валюту, якщо хочеш крові,
Як хочеш дорогої голови.
Доходи будуть там, де є витрати,
І кров поллється, де панує лють;
Гдє ж, гаспада, тих доларів набрати,
Якщо із Вашинґтона не пришлють?
А як пришлють, то буде мало, мало,
Не вистачить на всю повстанчу кров,
Бо ж скільки тих Дудаєвих повстало,
А скільки ще повстане — будь здоров!
Повимітайте всі швейцарські банки,
Стягніть на себе все, все що золоте,
Продайте свої валянки й піштанки, —
Потрібних коштів ви не зберете!
А як зберете… то в кремлівській мряві,
Де засідати буде ваш синкліт,
На танцях наші голови криваві
Покличуть до відомсти цілий світ.
І встануть обезглавлені народи,
З могил прийдуть скалічені тіла,
Щоб скинути на вас небесні зводи
І знищити імперію дотла.
***
Про вірш
Полум’яний патріотичний вірш про синівську вірність рідній землі, відповідальність за долю України та боротьбу за національну гідність.
Історія
Твір створено видатним українським поетом, перекладачем і громадським діячем Дмитром Павличком (збірок «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973) або «Таємниця твого обличчя» (1974)). Будучи однією з центральних постатей українського шістдесятництва та подальшого відродження незалежності, Павличко поєднав громадянську мужність із найтоншим ліризмом.
Його поезія стала хрестоматійною для багатьох поколінь читачів, а створені на його вірші пісні (зокрема шедевр «Два кольори») увійшли до генетичного коду сучасної української нації.
Форма
Вірш звучить у формі: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Павличко віртуозно володіє строгими класичними формами (сонет, рубаї, пісенна строфа), надаючи їм пристрасної емоційної напруги.
Як читати
Вірш відкривається яскравим образом або емоційним зверненням («Москва — тепер коричнево-червона»), що миттєво підкорює щирістю та внутрішнім вогнем почуття.
У кульмінації («А як пришлють, то буде мало, мало») стикаються дві стихії — драматична напруга боротьби чи розлуки та нездоланна жага гармонії й любові, що тримає світ.
Завершальні рядки («І знищити імперію дотла») звучать з карбованою афористичною силою, карбуючи в серці читача високий моральний ідеалізм автора.
Теми: громадянська лірика · комічне й сатиричне · рідна мова і земля · доля на чужині